1. Словник синонімів української мови

кожушина

КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Р діал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́К діал. (короткий, не покритий тканиною). Пахтіло (в хаті) чимось кислим — чи то намоклим кожухом, чи то старою капустою (В. Винниченко); — А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою? — З шубою, Пал Палич (А. Крижанівський); Полягали спати в курені на прим'ятому сухому сіні. Вкрилися линтварем, який дав їм Павло (М. Чабанівський); Під сосною стояв кривий Андрій — в короткій жовтій кожушанці, в лисячій шапці, з дробовиком через плече (Є. Гуцало); Кум підійшов наперед, шпурнув набік кований бук, скинув із себе байбарак (Марко Черемшина); Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Звав він його кожанком (Ганна Барвінок); Ні кожушини, ні одежини, Ні черевиків нема! (Я. Щоголів).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кожушина — Шкірка звіряти [III] Словник з творів Івана Франка
  2. кожушина — кожуши́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. кожушина — див. кожух Словник синонімів Вусика
  4. кожушина — -и, ж. 1》 Не покритий тканиною кожушок (у 1 знач.). || зневажл. Ношений, поганенький кожух або кожушок. 2》 Вичинена овеча шкура, а також шматки старого кожуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кожушина — КОЖУШИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що кожу́шо́к 1, 2. – Та як його без кожушини по такому холоду на роботу бігати! (Панас Мирний); Смішний він своїм чудернацьким одягом: у червоних гонведських вузеньких штанцях і в гусарській кожушині... Словник української мови у 20 томах
  6. кожушина — КОЖУШИ́НА, и, ж. 1. Не покритий тканиною кожушок (у 1 знач.). — Та як його без кожушини по такому холоду на роботу бігати! (Мирний, IV, 1955, 297); Я морозу не боюсь! — В кожушину одягнусь (Бойко, Ростіть.., 1959, 28); // зневажл. Словник української мови в 11 томах
  7. кожушина — Кожуши́на, -ни ж. Тулупъ болѣе легкій. Вас. 154. Ой загину, дівчино, загину, викинь мені вікном кожушину. Чуб. 5. 57. То ви, діду Панасе, вмієте й кравцювати?.. Пошиєте ж мені кожушину, як прийде зіма. Левиц. І. 101. Словник української мови Грінченка