комедіант

Значення в інших словниках

1. комедіант — комедіа́нт іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. комедіант — -а, ч. 1》 заст. Взагалі артист. || Цирковий клоун; штукар. || перен., ірон. Про людину, що своєю поведінкою, учинками схожа на штукаря, фокусника. 2》 перен., ірон. Удавальник, лицемір. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комедіант — КОМЕДІА́НТ, розм. КУМЕДІА́НТ, а, ч. 1. заст. Взагалі артист. Комедіант, що сурмив, закликаючи глядачів до свого театру, припинив музику (Н. Словник української мови у 20 томах
4. комедіант — комедіа́нт (від італ. commediante – актор) 1. До 18 ст. назва актора; пізніше – виконавця ролей у балаганних виставах. 2. Переносно – удавальник, чванько. Словник іншомовних слів Мельничука
5. комедіант — В минулому у значенні актор; теп. — людина, яка щось вдає, грає комедію, лицемір. Універсальний словник-енциклопедія
6. комедіант — АРТИ́СТ (той, хто публічно виконує твори мистецтва), АКТО́Р (перев. про виконавця ролей у театральних виставах, в кіно, на телебаченні, ЛИЦЕДІ́Й заст.; КОМЕДІА́НТ (КУМЕДІА́НТ) розм. (про виконавця комедійних ролей або про мандрівного актора). Словник синонімів української мови
7. комедіант — КОМЕДІА́НТ, розм. КУМЕДІА́НТ, а, ч. 1. заст. Взагалі артист. Отак мандрівні кумедіанти й переводили з вистави до вистави Климка та Стецька, змінюючи обставини, життєві подробиці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 200); // Цирковий клоун; штукар. Дрімайло.. Словник української мови в 11 томах