любити

Влюблятися, вподобувати, закохуватися, залюблюватися, залюблятися, кохати, кохатися, кудкудахкати (над ким), любитися, полюбляти, упадати

Фразеологічні синоніми: влюблятися до безумства; влюблятися з першого погляду; вподобувпати, як весільну пісню; душі в собі не чути; душі не чути; калатити в усі дзвони (про свою любов); кричати на кожному перехресті (т.с.); любити без краю; любити без пам'яті; любити без ума; любити над життя; мати слабинку (до кого); мати слабість; носитись, як баба з ступою; носитись, як дурень їз ступою (любити даремно); носитись, як з писанкою; носитись, як з писаною торбою; носитись, як курка з яйцем; носитись, як старець з писаною торбою; носитись, як циган з писаною торбою; носитись, як чорт із грішною душею; носитись, як чорт із ступою; прилипати всією душею; прилипати всім серцем; прилипати душею; прилипати серцем

Приповідки: Не любить, як кіт сала. Бридиться, як кіт салом

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

любити — (відчувати відданість) кохати, (з перечуленням) дихати ким, (надмірно) обожнювати, боготворити// душі не чути в комусь. Словник синонімів Полюги
любити — люби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
любити — (дуже сильно, самовіддано) душі не чути в кому; дух ронити за ким, рідко; (виявляти закоханість до кого-небудь, намагаючись невідступно бути поряд) сліпма упадати за ким. Душі в доньці не чув, думав онуків за ручку водити, а тепер маєте (Панч, 4, 1982... Словник фразеологічних синонімів
любити — Кохати, р. навидіти; (душі не чути) умирати за, БОГОТВОРИТИ; (мати потяг до) полюбляти що, кохатися в; (музику) цінувати, шанувати; (як сіль в оці) ІД. Словник синонімів Караванського
любити — люблю, любиш; мн. люблять; недок., перех. 1》 Відчувати глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь. || Відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб (дітей, матері тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
любити — ЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. лю́блять; недок., кого, що. 1. Відчувати глибоку відданість, прихильність до кого-, чого-небудь. Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
любити — люби́ти: ◊ люби́ти як ду́шу, товкти́ як гру́шу = товкти́ ◊ люоити як пес ка́мінь = пес ◊ люби́ти як пес па́лку → пес ◊ люби́ти як пес рі́пу → пес ◊ люби́ти як пси ді́да на перела́зі → пес Лексикон львівський: поважно і на жарт
любити — Гопа, гопа, люблю хлопа, а як п'яна, люблю пана. П'яна жінка не годна устояти спокусі. Де тебе люблять — не вчащай, а де не люблять — не бувай. Нікому не надокучуй, а будуть тобою раді. Дівчат любимо за те, чим вони є, а хлопці за те, чим обіцяють бути. Приповідки або українсько-народня філософія
любити — КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи). Словник синонімів української мови
любити — Люби́ти, люблю́, лю́биш, лю́блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
любити — ЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. лю́блять; недок., перех. 1. Відчувати глибоку відданість, прив’язаність до кого-, чого-небудь. Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (Фр. Словник української мови в 11 томах
любити — Любити, -блю́, -биш гл. Любить. Кого Бог любить, того й карає. Ном. № 42. Козак дівку вірно любить, заняти не сміє. Мет. 105. Любіть її, думу правди, козацькую славу, любіть її. Шевч. 128. Словник української мови Грінченка