любити
люби́ти
люблю, любиш; мн. люблять; недок., перех.
1》 Відчувати глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь.
|| Відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб (дітей, матері тощо).
2》 Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі; кохати (у 1 знач.).
|| звичайно без додатка. Бути закоханим.
|| розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі.
3》 також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь.
|| Високо цінувати що-небудь, надавати перевагу чомусь.
|| з інфін., з додатком і без нього. Відчувати задоволення від чого-небудь.
|| з інфін. із додатком. Мати нахил, пристрасть до чого-небудь.
4》 також із спол. щоб. Потребувати якихось умов як найсприятливіших для існування, росту тощо (про рослини, тварин).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- любити — (відчувати відданість) кохати, (з перечуленням) дихати ким, (надмірно) обожнювати, боготворити// душі не чути в комусь. Словник синонімів Полюги
- любити — люби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- любити — (дуже сильно, самовіддано) душі не чути в кому; дух ронити за ким, рідко; (виявляти закоханість до кого-небудь, намагаючись невідступно бути поряд) сліпма упадати за ким. Душі в доньці не чув, думав онуків за ручку водити, а тепер маєте (Панч, 4, 1982... Словник фразеологічних синонімів
- любити — Кохати, р. навидіти; (душі не чути) умирати за, БОГОТВОРИТИ; (мати потяг до) полюбляти що, кохатися в; (музику) цінувати, шанувати; (як сіль в оці) ІД. Словник синонімів Караванського
- любити — Влюблятися, вподобувати, закохуватися, залюблюватися, залюблятися, кохати, кохатися, кудкудахкати (над ким), любитися, полюбляти, упадати Фразеологічні синоніми: влюблятися до безумства; влюблятися з першого погляду; вподобувпати, як весільну пісню... Словник синонімів Вусика
- любити — ЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. лю́блять; недок., кого, що. 1. Відчувати глибоку відданість, прихильність до кого-, чого-небудь. Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- любити — люби́ти: ◊ люби́ти як ду́шу, товкти́ як гру́шу = товкти́ ◊ люоити як пес ка́мінь = пес ◊ люби́ти як пес па́лку → пес ◊ люби́ти як пес рі́пу → пес ◊ люби́ти як пси ді́да на перела́зі → пес Лексикон львівський: поважно і на жарт
- любити — Гопа, гопа, люблю хлопа, а як п'яна, люблю пана. П'яна жінка не годна устояти спокусі. Де тебе люблять — не вчащай, а де не люблять — не бувай. Нікому не надокучуй, а будуть тобою раді. Дівчат любимо за те, чим вони є, а хлопці за те, чим обіцяють бути. Приповідки або українсько-народня філософія
- любити — КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи). Словник синонімів української мови
- любити — Люби́ти, люблю́, лю́биш, лю́блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- любити — ЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. лю́блять; недок., перех. 1. Відчувати глибоку відданість, прив’язаність до кого-, чого-небудь. Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (Фр. Словник української мови в 11 томах
- любити — Любити, -блю́, -биш гл. Любить. Кого Бог любить, того й карає. Ном. № 42. Козак дівку вірно любить, заняти не сміє. Мет. 105. Любіть її, думу правди, козацькую славу, любіть її. Шевч. 128. Словник української мови Грінченка