матінка

Значення в інших словниках

1. матінка — ма́тінка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ма́тінки Орфографічний словник української мови
2. матінка — -и, ж. Пестл. до мати I 1). || Уживається як ласкаве звертання до старшої віком жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. матінка — МА́ТІНКА, и, ж. Пестл. до ма́ти¹ 1. На муріжку [моріжку], серед двора, Гуляла дітвора; Гостинчики переглядала, Що матінка понадавала (Л. Глібов); – Не раз ридала матінка моя, коли на мене їй жалілись люди (І. Франко); – Селіме! – гукнув. Словник української мови у 20 томах
4. матінка — (ой (ох)) ма́тінко (ж) моя́ (рі́дна)! Уживається для вираження захоплення, здивування, радості, незадоволення і т. ін. — Через три-чотири місяці завернеш в цей же колгосп. Ідеш прямо на ферму. Думаєш, що тут усе перемінилося за цей час. Фразеологічний словник української мови
5. матінка — I. МА́ТИ ім. (жінка стосовно дитини, яку вона народила), МА́ТІРКА розм., МА́ТІР уроч., ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст., ПОРОДЖЕ́ННИЦЯ заст., МА́ТКА діал.; МА́МА, НЕ́НЯ, МА́ТІНКА, НЕ́НЬКА пестл., МА́МКА розм., МА́МОЧКА пестл., МА́МОНЬКА пестл. Словник синонімів української мови
6. матінка — Ма́тінка, -нки, -нці; -тінки́, -тіно́к (мати) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. матінка — МА́ТІНКА, и, ж. Пестл. до ма́ти¹ 1. На муріжку [моріжку], серед двора, Гуляла дітвора; Гостинчики переглядала, Що матінка понадавала (Гл., Вибр., 1951, 152); — Не раз ридала матінка моя, коли на мене їй жалілись люди (Фр. Словник української мови в 11 томах