непокірний

Анархіст, баламут, баламутний, баламутник, безкомпромісний, брикливець, брикливий, брикун, брикучий, бунтар, бунтівливець, бунтівливий, бунтівний, бунтівник, бунтівничий, бунтливий, буян, варакута, вільнодум, вільнодумець, вільнодумний, вшьнодумник, вовчкуватий, ворохібний, ворохібник, ворохобник, гайдабура, гайдамака, галабурда, галабурдний, галабурдник, гайдуряка, гзивий, дейна, дейнега, дейнек, дейнека (іст.: нар. повстанець), дикий, драпежний, драпіжний, забіяка, забіякуватий, завоїстий, загонистий, задирака, задиракуватий, заколотник, заремба, зарічаний, збитошний, збитошник, зухвалець, зухвалий, інакодумаючий, інакомислячий, їжачкастий, їжакуватий, йоршистий, карбонарій, клятий, колотило, комизливий, кострикуватий, крамольник, месник, махомет, наїжачений, напористий, напришкуватий, настовбурчений, натуристий, невгамовний, невживчивий, невідпорний, невпокірний, невпокорений, невтримний, незагнузданий, незалежний, незгідливий, незговірливий, незживчивий, незлагідний, некерований, неминайло (той, що не поступається дорогою), необ'їжджений (про коня), непідвладний, непіддатливий, непогамований, непогамовний, непокір, непокірливий, непокірниця (непідвладна жінка), непокорний, непоміркований, непослух, непоступливий, неприборканий, неприручений, неслух, неслухнянець, неслухняний, несгримний, норовистий, норовливець, норовливий, оприскливий, опришкуватий, опришок, ослушенець, ослушник, пасмурник, партизан, пенякуватий, перекірливець, перекірливий, перекорище, підгарика, підгарикуватий, повстанець, протестант, путчист, рвучкий, революціонер, розбишака, розбишакуватий, розбійник, розбіяка, розгвинчений, розгнузданець, розгнузданий, розгнузданик, розгуляний, розгульний, розперезаний, рубака, самоволець, самовільний, самодур, самоправець, самоправний, свавілець, свавільний, свавільник, сваволець, своєум, своєумець, своєумний, своєумник, сибірний, сибіряка, убоїсько, убоїще, угурний, урвиголова, халамидник, халамидро, чортуватий, чортула, чортулуватий, шаленець, шалений, шаловливий

Фразеологічні синоніми: вихрастої вдачі; з норовом; з пекла родом; з характером; з чорта смушок; крутий серцем; крутого замісу; крутого характеру; купаний в окропі; кучерявої вдачі; любить показати норов; любить показати характер; на ньому не пощеш; насупроти йде; не з плохих; не підступись; нікому в броду не постоїть; норовистий, як кінь; пальця в рот не клади; перцем приперчений; пливе проти води; пливе проти течії; серце з перцем; сіллю посолений; чорти на ньому гойдаються; чума бендерська; як необ'їжджений кінь

Приповідки: Іде не вздовж, а впоперек дороги. Натура, як у тура. На такому, як на їжаку, не поїздиш. Вродила мама, що не прийма і яма. То Язя з пекла родом. Гілляка, на якій йому висіти, ще доростає. Росте на хаті кропива (про норовистих дівчат).

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непокірний — (який не хоче коритися) непокірливий, (з почуттям впертості) норовистий, норовливий, (з непослухом) неслухняний, баламутний. Словник синонімів Полюги
  2. непокірний — непокі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. непокірний — [неипоук’ірнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. непокірний — -а, -е. Який не хоче підкорятися, бути підвладним кому-небудь; неслухняний. || у знач. ім. непокірні, -них, мн. (одн. непокірний, -ного, ч.; непокірна, -ної, ж.). Ті, що не хочуть підкорятися, бути підвладними кому-небудь. || Власт. такій людині. || Який виражає непокору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непокірний — НЕПОКІ́РНИЙ, а, е. Який не хоче бути слухняним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів і т. ін. бути підвладним кому-небудь. Пан продав непокірного кріпака другому [панові] у село (Панас Мирний); Низенький, опецькуватий, але рухливий... Словник української мови у 20 томах
  6. непокірний — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. непокірний — Непокі́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. непокірний — НЕПОКІ́РНИЙ, а, е. Який не хоче підкорятися, бути підвладним кому-небудь; неслухняний. Пан продав непокірного кріпака другому [панові] у село (Мирний, І, 1954, 300); Низенький, опецькуватий, але рухливий, Костя Цалюк був непокірний і неслухняний (Коз. Словник української мови в 11 томах
  9. непокірний — Непокірний, -а, -е, непокірність, -ности ж., непокірно, нар. = непокірливий, непокірливість, непокірливо. Словник української мови Грінченка