непокірний

Значення в інших словниках

1. непокірний — (який не хоче коритися) непокірливий, (з почуттям впертості) норовистий, норовливий, (з непослухом) неслухняний, баламутний. Словник синонімів Полюги
2. непокірний — Анархіст, баламут, баламутний, баламутник, безкомпромісний, брикливець, брикливий, брикун, брикучий, бунтар, бунтівливець, бунтівливий, бунтівний, бунтівник, бунтівничий, бунтливий, буян, варакута, вільнодум, вільнодумець, вільнодумний, вшьнодумник... Словник синонімів Вусика
3. непокірний — [неипоук’ірнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. непокірний — -а, -е. Який не хоче підкорятися, бути підвладним кому-небудь; неслухняний. || у знач. ім. непокірні, -них, мн. (одн. непокірний, -ного, ч.; непокірна, -ної, ж.). Ті, що не хочуть підкорятися, бути підвладними кому-небудь. || Власт. такій людині. || Який виражає непокору. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непокірний — НЕПОКІ́РНИЙ, а, е. Який не хоче бути слухняним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів і т. ін. бути підвладним кому-небудь. Пан продав непокірного кріпака другому [панові] у село (Панас Мирний); Низенький, опецькуватий, але рухливий... Словник української мови у 20 томах
6. непокірний — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
7. непокірний — Непокі́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. непокірний — НЕПОКІ́РНИЙ, а, е. Який не хоче підкорятися, бути підвладним кому-небудь; неслухняний. Пан продав непокірного кріпака другому [панові] у село (Мирний, І, 1954, 300); Низенький, опецькуватий, але рухливий, Костя Цалюк був непокірний і неслухняний (Коз. Словник української мови в 11 томах
9. непокірний — Непокірний, -а, -е, непокірність, -ности ж., непокірно, нар. = непокірливий, непокірливість, непокірливо. Словник української мови Грінченка