обізватися

Значення в інших словниках

1. обізватися — обізва́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. обізватися — [об'ізватиес'а] -вус'а, оуб'ізвеис':а/ -вес':а, оуб'ізвеиц':а/-вец':а, оуб'ізвеимос'а/ -веимос'а, оуб'ізвеитеис'а/-веитес'а, оуб'ізвуц':а/-вуц':а; нак. -вис'а, -в'іц':а Орфоепічний словник української мови
3. обізватися — див. обзиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обізватися — ОБІЗВА́ТИСЯ див. обзива́тися. Словник української мови у 20 томах
5. обізватися — (і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Фразеологічний словник української мови
6. обізватися — ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Словник синонімів української мови
7. обізватися — Обізва́тися, обізву́ся, обі́звешся, -вуться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. обізватися — ОБІЗВА́ТИСЯ див. обзива́тися. Словник української мови в 11 томах
9. обізватися — Обізватися см. обзиватися. Словник української мови Грінченка