прощати

Значення в інших словниках

1. прощати — (кого): прощатися з ким [II,XII] — (когось): прощатися з кимсь [X] Словник з творів Івана Франка
2. прощати — проща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. прощати — (кому) дарувати, пробачати, ВИБАЧАТИ, юр. амнестувати; (гріхи) відпускати; (кого) З. Г. прощатися з ким; нак. ПРОЩАВ АЙ|ГЕ|!, оставай|те|ся здоров|і|! Словник синонімів Караванського
4. прощати — -аю, -аєш, недок., простити, прощу, простиш, док. 1》 перех. і неперех., кому, кого і без додатка. Пробачати чию-небудь провину; виявляти поблажливість до когось. 2》 у формі наказ. сп. прости, простіть, неперех., у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прощати — ПРОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСТИ́ТИ, прощу́, прости́ш, док. 1. що, кому, кого і без прям. дод. Пробачати чию-небудь провину; виявляти поблажливість до когось. Він не вмів прощати і нікому не прощав (І. Словник української мови у 20 томах
6. прощати — хай (неха́й) Ма́ти Бо́жа ми́лує (проща́є, боро́нить, поми́лує і т. ін.) кого. Уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре. Може, справді се йому мої сльози одливаються. Фразеологічний словник української мови
7. прощати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
8. прощати — Проща́ти, -ща́ю, -ща́єш; прости́ти, прощу́, прости́ш кому, кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. прощати — Проща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. прости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. 1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає. посл. 2) Прощавай, прощай, прощайте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Харьк. Прощай, прощай, громадонько. Мет. 23. Словник української мови Грінченка