слабкість

Значення в інших словниках

1. слабкість — сла́бкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. слабкість — вразливе (болюче, дошкульне, слабе, слабке) місце у кого, чиє, в чому, чого; слаба (слабка) сторона; ахіллесова п’ята, книжн.; (риса характеру, на яку легко впливати) болюча (слаба, слабка) струна (струнка) чия, кого. Словник фразеологічних синонімів
3. слабкість — [слабк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
4. слабкість — -кості, ж. 1》 Властивість і стан за знач. слабкий 1-4), 6-8). 2》 Недостатність або занепад фізичних сил. 3》 Відсутність твердого характеру, сили волі. 4》 Вразливе місце кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. слабкість — Знемога, кволість, млявість, неміч, несила, див. чахлий Словник чужослів Павло Штепа
6. слабкість — СЛА́БКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість і стан за знач. слабки́й 1–4, 6–8. Слабкість нервової системи – це й висока реактивність, чутливість нервової системи і вузькі межі її працездатності (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
7. слабкість — ма́ти сла́бість (слаби́нку, сла́бкість і т. ін.) до кого—чого, жарт. Захоплюватися ким-, чим-небудь, не бути байдужим до когось, до чогось; любити когось, щось. Фразеологічний словник української мови
8. слабкість — СЛА́БКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість і стан за знач. слабки́й 1-4, 6-8. Слабкість нервової системи — це й висока реактивність, чутливість нервової системи і вузькі межі її працездатності (Рад. психол. наука.. Словник української мови в 11 томах