Берлін

I

столиця Німеччини, порт на р. Шпрее; окрема федеральна земля, 889 км2, 3,5 млн. мшк.; промисловість переважно електронна (Сіменс), машинобудівна, засобів транспорту; важливий центр торгівлі (ярмарки, виставки), культури (театри, музеї, серед них — Пергамський музей), науки (2 унів.) та туризму; міжнародний транспортний вузол; храми, серед них Пречистої Діви Марії (XIII, XIV ст.), храм Пам'яті (XIX, XX ст.); замки, палаци: Ґрюневальд (XVI, XVII ст.), Шарлоттенбурґ (XVII, XVIII ст.), Фрідріхсфельде (XVIII ст.); арсенал (XVII ст., відомі скульптури А. Шлютера); Бранденбурзькі Ворота (XVIII ст.), будинки Опери (XVIII ст.) та Райхстаґу (XIX ст.). Маґдебурзьке право у XIII ст., з 1486 — резиденція бранденбурзьких правителів, з 1709 — столиця Прусського Кор.; з 1871 — Райху; 1945 здобутий рад. військами; після війни — під спільним правлінням окупаційних військ (4 сектори: рад., америк., англ. та франц.); після утворення НДР (1949 до X 1990) сх. частина Б. (рад. сектор) була столицею НДР, решта секторів утворювали 1949-50 — X 1990 Зх. Берлін; VI 1953 — повстання робітників у Сх. Б., криваво придушене; 13 VIII 1961 зведено Берлінський мур; після об'єднання Німеччини (1989) столицею став об'єднаний Б.

II

(Berlin)

баронет Ісая, 1909-97, брит. філософ і політолог, професор унів. в Оксфорді, представник лібералізму; Чотири есе про свободу.

III

(Berlin)

Ірвінґ (справжнє ім'я та прізвище Ізраель Баліне), 1888-1989, америк. композитор; один із гол. представників америк. розважальної музики; мюзикли (Call Me Madam), музика до фільмів, численні пісні (God Bless America).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Берлін — Берлі́н іменник чоловічого роду столиця Німеччини Орфографічний словник української мови
  2. Берлін — Берлі́н, -ну, -нові, в -ні (місто) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)