Галич

I

(Ґінзбурґ)

Олександр Аркадієвич, 1918-77, рос. поет, драматург, виконавець власних пісень; нар. в Україні (Дніпропетровськ), учасник рад.-нім. війни; сценарії кінофільмів, комедії для театру (Вас викликає Таймир, Добрі друзі, Матроська Тиша), з поч. 60-х дуже популярні авторські пісні з гострим осудом сталінізму та морального конформізму; з 1974 в еміграції у Парижі; загинув за загадкових обставин.

II

м. в Івано-Франківській обл., райцентр, на р. Дністер; 7 тис. мшк.; підприємства харчової, металообробної промисловості; залізнично-шосейний вузол; руїни 10 білокам'яних храмів X-XII ст. (у т.ч. Успенського собору, де 1937 знайдено саркофаг із рештками кн. Ярослава Осмомисла), руїни замку XIV-XVII ст., який зазнав бл. 30 татарських нападів, церква Різдва Христового (XIII-XIV, XIX, ХХ ст.). Давній Г. лежав за 5 км на пд. від теперішнього на р. Луква (притока Дністра) на місці сучасного с. Крилос; вперше згадується 1140; від 1141 столиця Галицького князівства, 1199 — Галицько-Волинської держави; вел. економічний, політичний, культурний центр укр. середньовіччя, 1241 зруйнований монголо-татарами. Населений пункт на місці сучасного Г. виник у XIV ст., з 1367 маґдебурзьке право; XIV-XVIII ст. важливий торговельно-ремісничий центр; поділяв долю Галичини.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галич — -і, ж. Збірн. до галка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. галич — ГА́ЛИЧ, і, ж. Збірн. до га́лка 1. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (І. Котляревський); Над морем в хмарах марить чорна галич (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
  3. Галич — Га́лич 1 іменник чоловічого роду назва міст в Україні та Росії Га́лич 2 прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  4. Галич — Га́лич, -ча, -чеві, -чем, у -чі (місто) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. галич — ГА́ЛИЧ, і, ж. Збірн. до га́лка 1. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (Котл., І, 1952, 194); Тривожно каркаючи, знялася в повітря галич (Шиян, Гроза.., 1956, 29); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  6. галич — Галич, -чі ж. соб. Галки, грачи. Галич поле криє. Шевч. 52. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина. Грин. І. 254. Словник української мови Грінченка