Диканька

Селище, райцентр Полтавської обл.; 8,5 тис. мшк.; центр народних промислів (плахти, килими, вишивки); пам'ятки архітектури XVIII-XIX ст.: барокова Троїцька церква (1780), де, за переказами, гоголівський Вакула малював чорта, Микільська церква (1794, архітектор Н. Львов) з дзвіницею (1810) — родинний храм і усипальниця Кочубеїв. Перша згадка 1658; 1668 у Д. повсталі козаки убили гетьмана Брюховецького; від 1689 до поч. ХХ ст. власність Кочубеїв; 1709 штаб-квартира гетьмана І. Мазепи; у XIX оспівана М. Гоголем; під час II Світової війни під Д. вперше в Україні застосовані реактивні гарматні Катюша.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Диканька — Дика́нька іменник жіночого роду районний центр в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Диканька — Дика́нька, -ньки, -ньці (село); дика́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)