Палестина

Історична країна на Близькому Сх., в Ізраїлі та Йорданії; теп. П. називають територію між узбережжям Середземного м. на зх. і долиною Йордану та Мертвим м. на сх.; 27 тис. км²; височинна; клімат сухий субтропічний; гол. м.: Єрусалим, Тель-Авів, Ґаза; заселена за доби бронзи ханаанцями; у XIII-XI ст. до н.е. завойована племенами гебреїв, які наприкінці XI ст. до н.е. утворили об'єднану, самостійну державу (найвищий розквіт за часів царя Соломона); у Х ст. до н.е. поділ на 2 царства: Ізраїль та Юдею, завойовані по черзі стародавніми імперіями; від VI н.е. П. рим. провінція; колиска християнства; у VII ст. завойована арабами; утворене 1099 хрестоносцями Єрусалимське Кор. в середині XIII ст. завойоване мамлюцькими султанами Єгипту; з XVI ст. в Османській імперії; з кінця XIX ст. наплив євреїв з усього світу, пов'язаний із виникненням і розвитком сіонізму; 1917 зайнята брит. військами, 1922-48 підмандатна територія Вел. Британії за дорученням Ліги Націй; XI 1947 ухвала ООН про поділ на 2 держави: араб. і євр.: внаслідок арабо-ізраїльської війни 1948-49 Ізраїль захопив 2/3 території П., решта (Зх. Берег Йордану) була приєднана до Йорданії, після війни 1967 окупована Ізраїлем; 1964 утворилася Організація визволення Палестини; 1988 Йорданія зреклася прав на Зх. Берег; від укладення 1993 першого палестинсько-ізраїльського договору територія палестинської автономії на Зх. Березі поступово розширюється; 1996 перші загальні вибори до органів самоврядування, Я. Арафат обраний главою Палестинської автономії.