1. Універсальний словник-енциклопедія

Ренесанс

Період у розвитку європ. культури, що тривав у Італії з кінця XIII до поч. XVI ст., у Зх. та Центр. Європі — з XV до кінця XVI ст.; характерний боротьбою за першість між світською та духовною, королівською та папською владою, зростанням значення місцевого, національного фактора; гол. риси: посилення гуманістичних і світських тенденцій (гол. напрямок думки — гуманізм, гол. релігійний рух — Реформація), творче звернення до традицій античності (зацікавлення класичними мовами та літературою, оновлення філософських напрямків платонізму й арістотелізму), тенденції математизувати природничі науки, зростання значення експерименту (Ф. Бекон, Ґ. Ґалілей, М. Коперник), соціальні (Т. Мор, Т. Кампанелла) та політичні (Н. Макіавеллі) теорії. У літературі — ідеї гуманізму, стилістичний ідеал, орієнтований на чистоту та зрозумілість мови, розквіт лірики (пісні, релігійні гімни, філософські елегії), лицарської епіки, пасторального роману, новелістики, дидактичної літератури (т.зв. дзеркала, діалоги, трактати), драми; розвиток літератури національними мовами; гол. представники: Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Еразм Роттердамський, М.Е. де Монтень, Ф. Рабле, П. де Ронсар, М. Сервантес. У музиці розвиток вокальної поліфонії (меса, мотет — Дж.П. да Палестріна, О. ді Лассо); зародження самостійної інструментальної музики; школи: фламандська (Ж. де Пре), рим., венеціанська. У мистецтві орієнтація на гармонію та простоту, звернення до природи; розвиток теорії мистецтва (Дж. Вазарі), урбаністики (ідеальні міста); у малярстві — перспектива; гол. представники: Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, Б. Челліні, С. Боттічеллі, Донателло, А. Палладіо, А. Дюрер, Г. Гольбайн (мол.), П. Брейгель. Ренесанс

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ренесанс — Ренеса́нс іменник чоловічого роду історичний період — Відродження іст. Орфографічний словник української мови
  2. ренесанс — (- епоху) Відродження; П. розквіт, піднесення, відродження. Словник синонімів Караванського
  3. ренесанс — (від фр. renaissance — відродження) епоха Відродження — суспільно-політичний та культурний рух в країнах Європи у ХІV-ХVІ ст., яке протиставило себе Середньовіччю; характеризується інтересом до людини у дусі античного мистецтва Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. ренесанс — [реинеисанс] -нсу, м. (на) -н'с'і Орфоепічний словник української мови
  5. ренесанс — -у, ч. 1》 Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму змінив середньовіччя у 14-16 ст.; Відродження. || перен. Взагалі розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ренесанс — Відрода, відродження, див. Рисорджименто Словник чужослів Павло Штепа
  7. ренесанс — РЕНЕСА́НС, у, ч. 1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що змінив середньовіччя у XIV–XVI ст.; Відродження. – Се [розлучення з чоловіком] ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (І. Франко); // перен. Словник української мови у 20 томах
  8. ренесанс — ренеса́нс (франц. Renaissance, від лат. renascor – відроджуюсь) 1. Епоха Відродження, період в ідеологічному й культурному розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії – 14 – 16 ст., в інших країнах – кінець 15 – 16 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. Ренесанс — ВІДРО́ДЖЕННЯ (період розквіту, піднесення науки, мистецтва, літератури в ряді країн Європи), РЕНЕСА́НС. Просто перед ним здіймався королівський замок з невеликою вежею в стилі італійського Відродження (З. Тулуб); Се ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (І. Франко). Словник синонімів української мови
  10. ренесанс — Ренеса́нс, -су, -сові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ренесанс — РЕНЕСА́НС, у, ч. 1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму змінив середньовіччя у XIV-XVI ст.; Відродження. Словник української мови в 11 томах