1. Словник української мови в 11 томах

ренесанс

РЕНЕСА́НС, у, ч.

1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму змінив середньовіччя у XIV-XVI ст.;

Відродження.

— Се [розлучення з чоловіком] ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (Фр., VIII, 1952, 106);

// перен. Взагалі розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду.

Своєрідний ренесанс переживав на Україні пришелець з минулих століть — орган. — «Срібна» музика, що звучала на повний голос у XVI-XVIII століттях, знову повертається до слухачів у своїй чудовій красі (Наука і культура, 1971, 300);

Ренесанс всієї радянської і, зокрема, нашої української літератури розпочався в жовтні сімнадцятого року й продовжується ось уже більше п’ятдесяти років (Літ. Укр., 25.V 1971, 4).

2. Архітектурний стиль епохи Відродження, який змінив готичний і сприйняв елементи греко-римської архітектури з великою кількістю рельєфних прикрас.

Має цей палац усередині 58 кімнат, а всіх приміщень (балконів, переходів) — 116. Домінує стиль ренесанс (Вишня, І, 1956, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ренесанс — Ренеса́нс іменник чоловічого роду історичний період — Відродження іст. Орфографічний словник української мови
  2. ренесанс — (- епоху) Відродження; П. розквіт, піднесення, відродження. Словник синонімів Караванського
  3. ренесанс — (від фр. renaissance — відродження) епоха Відродження — суспільно-політичний та культурний рух в країнах Європи у ХІV-ХVІ ст., яке протиставило себе Середньовіччю; характеризується інтересом до людини у дусі античного мистецтва Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. ренесанс — [реинеисанс] -нсу, м. (на) -н'с'і Орфоепічний словник української мови
  5. ренесанс — -у, ч. 1》 Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму змінив середньовіччя у 14-16 ст.; Відродження. || перен. Взагалі розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ренесанс — Відрода, відродження, див. Рисорджименто Словник чужослів Павло Штепа
  7. ренесанс — РЕНЕСА́НС, у, ч. 1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що змінив середньовіччя у XIV–XVI ст.; Відродження. – Се [розлучення з чоловіком] ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (І. Франко); // перен. Словник української мови у 20 томах
  8. ренесанс — ренеса́нс (франц. Renaissance, від лат. renascor – відроджуюсь) 1. Епоха Відродження, період в ідеологічному й культурному розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії – 14 – 16 ст., в інших країнах – кінець 15 – 16 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. Ренесанс — Період у розвитку європ. культури, що тривав у Італії з кінця XIII до поч. XVI ст., у Зх. та Центр. Європі — з XV до кінця XVI ст. Універсальний словник-енциклопедія
  10. Ренесанс — ВІДРО́ДЖЕННЯ (період розквіту, піднесення науки, мистецтва, літератури в ряді країн Європи), РЕНЕСА́НС. Просто перед ним здіймався королівський замок з невеликою вежею в стилі італійського Відродження (З. Тулуб); Се ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (І. Франко). Словник синонімів української мови
  11. ренесанс — Ренеса́нс, -су, -сові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)