Цезар

(Caesar)

Ґай Юлій, 101-44 до н.е., рим. полководець, політик і письменник; пов'язаний із партією популярів; член I тріумвірату (60); у 57-56 повністю завоював Ґаллію; після перемоги у громадянській війні диктатор; блискавично підкорив Віфінію (veni, vidi, vici); здійснив календарну реформу (звідси назва календаря юліанський); вбитий 15 III (березневі іди); Записки про громадянські війни; Записки про ґалльську війну.

∗∗∗

(кесар, імператор); найвищий титул монарха; походить від родового імені Ґая Юлія Цезаря; починаючи від Октавіана Авґуста ц. — один з титулів володаря рим. держави, а з 395 — двох володарів: сх.-рим. (тобто візантійського, до 1453) і зх.-рим. (до 476); у середньовіччі правителі вживали титул ц. для підкреслення своєї першості у християнському світі або своєї могутності; у 800 прийнятий Карлом Великим, 962 — Оттоном I; вживали нім. королі до 1806; правителі Московської держави (Рос. імперії) з XVI ст. (наз. цар) до 1917, Наполеон I з 1804 і Наполеон III з 1852, монархи Австрії 1804-1918 (українізована форма цісар) і Німеччини (кайзер) 1871-1918; прийнятий також деякими позаєвроп. правителями (перекладається укр. мовою переважно як імператор, ск., у випадку Японії).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Цезар — Це́зар іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. цезар — ЦЕЗАР – КЕСАР – ЦІСАР Цезар, -я, ор. -ем. Титул римських і візантійських імператорів; заст. – володар, монарх. Кесар, -я. Грецька назва цезаря. Цісар, -я. 1. Те саме, що цезар. 2. Імператор Австро-Угорщини. Літературне слововживання
  3. цезар — див. КЕСАР. Словник синонімів Караванського
  4. цезар — ЦЕ́ЗАР, я, ч. Те саме, що ке́сар. Що нам римські цезарі й герої? Та ж прецінь у нас князі бували! (Леся Українка); Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  5. цезар — -я, ч. Те саме, що кесар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цезар — це́зар (лат. Caesar) в Стародавньому Римі з 2 ст. титул спадкоємця престолу. В 4 – 5 ст. титулом цезаря називали носія самодержавної влади взагалі. Від імені Юлія Цезаря, який у 40-х pp. до н. е. запровадив у Римі свою одноособову владу. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. цезар — КЕ́САР (титул імператора Давнього Риму), ЦЕ́ЗАР, ЦЕ́САР. МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови
  8. цезар — Це́зар, -ря, -реві; -зарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цезар — ЦЕ́ЗАР, я, ч. Те саме, що ке́сар. Що нам римські цезарі й герої? Та ж прецінь у нас князі бували! (Л. Укр., І, 1951, 100); Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців (Зеров, Вибр., 1966, 257). Словник української мови в 11 томах