антиномія
Міркування, яке здається вірним, але призводить до суперечності; суперечність між двома твердженнями, які здаються правильними і однаково добре обґрунтованими.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- антиномія — антино́мія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- антиномія — -ї, ж., філос. Суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одне, але кожне з яких однаковою мірою логічно довідне в даній системі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- антиномія — АНТИНО́МІЯ, ї, ж., філос. Суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одне, але кожне з яких однаковою мірою логічно довідне в даній системі. Словник української мови у 20 томах
- антиномія — антино́мія (грец. αντινομία) суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одне, але однаково переконливо доводяться логічно. Словник іншомовних слів Мельничука
- антиномія — АНТИНОМІЯ (від грецьк. αντινομία — суперечність у законі) — суперечність між двома судженнями, кожне з яких вважається однаковою мірою обґрунтованим в межах певної системи. Термін "А. Філософський енциклопедичний словник
- антиномія — Антино́мія, -мії, -мією; -мії, -мій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- антиномія — АНТИНО́МІЯ, ї, ж., філос. Суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одне, але кожне з яких однаковою мірою логічно довідне в даній системі. Словник української мови в 11 томах