1. Універсальний словник-енциклопедія

брунькування

Форма вегетативного розмноження рослин; на материнському тілі утворюється брунька, з якої розвивається новий організм (залишається на материнському тілі або відокремлюється); властиве гідрозоям, коралам, дріжджовим грибам та ін.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брунькування — брунькува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. брунькування — -я, с. 1》 Дія за знач. брунькувати. 2》 Один із способів нестатевого (вегетативного) розмноження рослин і грибів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брунькування — БРУНЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. брунькува́ти. Утворені брунькуванням молоді поліпи невдовзі самі починають розмножуватися (з наук.-попул. літ.); Розвиток пагона рослини з бруньки має назву брунькування (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. брунькування — БРУНЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. брунькува́ти. Словник української мови в 11 томах