брунькування
брунькува́ння
-я, с.
1》 Дія за знач. брунькувати.
2》 Один із способів нестатевого (вегетативного) розмноження рослин і грибів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брунькування — брунькува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- брунькування — БРУНЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. брунькува́ти. Утворені брунькуванням молоді поліпи невдовзі самі починають розмножуватися (з наук.-попул. літ.); Розвиток пагона рослини з бруньки має назву брунькування (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- брунькування — Форма вегетативного розмноження рослин; на материнському тілі утворюється брунька, з якої розвивається новий організм (залишається на материнському тілі або відокремлюється); властиве гідрозоям, коралам, дріжджовим грибам та ін. Універсальний словник-енциклопедія
- брунькування — БРУНЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. брунькува́ти. Словник української мови в 11 томах