1. Словник української мови у 20 томах

брунькування

БРУНЬКУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. брунькува́ти.

Утворені брунькуванням молоді поліпи невдовзі самі починають розмножуватися (з наук.-попул. літ.);

Розвиток пагона рослини з бруньки має назву брунькування (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брунькування — брунькува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. брунькування — -я, с. 1》 Дія за знач. брунькувати. 2》 Один із способів нестатевого (вегетативного) розмноження рослин і грибів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брунькування — Форма вегетативного розмноження рослин; на материнському тілі утворюється брунька, з якої розвивається новий організм (залишається на материнському тілі або відокремлюється); властиве гідрозоям, коралам, дріжджовим грибам та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  4. брунькування — БРУНЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. брунькува́ти. Словник української мови в 11 томах