1. Універсальний словник-енциклопедія

вухо

Орган слуху та рівноваги хребетних; у ссавців складається з 3 частин: зовнішнє в. — вушна раковина та зовнішній слуховий прохід; середнє в. — барабанна порожнина, барабанна перетинка, слухові кісточки та Євстахієва труба; внутрішнє в. — завиток з кортієвим органом та вестибулярний апарат. вухо

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вухо — ву́хо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вухо — [вухо] -ха, м. (ў) вус'і, мн. вуха іуш'і, вух і ушей, ор. вухамие і ушима Орфоепічний словник української мови
  3. вухо — -а, с. 1》 Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Внутрішнє вухо. || Зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. Надрати вуха. Тонке вухо — добрий слух. Туге вухо — поганий слух. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вухо — ВУ́ХО (розм. У́ХО), а, с. 1. Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Панас Мирний); Все чує вухо... Словник української мови у 20 томах
  5. вухо — ву́хо 1. вухо ◊ да́ти поза ву́ха дати прочухана (ср, ст): Як будеш волочитися по вулиці, а не зробиш уроків, то добре дам тобі поза вуха (Авторка) ◊ на вла́сні ву́ха то чув безпосередньо, особисто чув (м... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вухо — І стіни мають вуха. Хтось може підслухати. Натягнуться вуха, до Святого Духа. Ще треба довго ждати, аби дочекатися того. Святого Духа — Зелені Свята. Одним вухом слухай, а другим випускай. Не вір усьому, що чуєш. Як вухо вірветься, то й збан розібється. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. вухо — (-а) с., частіше мн. вуха, вух. 1. крим. Чужорідне тіло, вшите у шкіру чоловічого статевого органа, для збільшення його розміру. СЖЗ, 29; ЯБМ, 2, 458. 2. мол.; жарт.-ірон. Жіночі обвислі груди. БСРЖ, 617. Словник жарґонної лексики української мови
  8. вухо — (аж) ву́ха в’я́нуть (свербля́ть) у кого, рідше кому і без додатка. Кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати що-небудь. Говорять увесь час (галичани-емігранти) по-російськи, але з таким “акцентом”, що.. Фразеологічний словник української мови
  9. вухо — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови
  10. вухо — Ву́хо, -ха, -ху, у ву́сі; у́ші і ву́ха, уше́й і вух, уши́ма і ву́хами Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вухо — ВУ́ХО, а, с. 1. Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Мирний, IV, 1955, 232); Все чує вухо... Словник української мови в 11 томах
  12. вухо — Вухо, -ха с. 1) Ухо. тепло, як у вусі. Очень тепло. Ном. № 10285. тихо, як у вусі. Полная тишина. роспустити вуха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. см. ухо. 2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть кушки (см. кушка). Шух. І. 169. Словник української мови Грінченка