еманація
Філософське поняття в неоплатонізмі, яке означає процес виділення з Абсолюту його частини (іпостасі), яка, відповідно, може створювати наступну еманацію; кожна чергова форма буття виділяє з себе ін. в порядку зменшення досконалості.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- еманація — емана́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- еманація — кн., витікання, виділяння, випромінювання; (хем. елемент) радон. Словник синонімів Караванського
- еманація — -ї, ж., книжн. 1》 філос. Термін, який означав сходження нижчих форм буття з єдиного універсального непорушного начала. 2》 тільки одн. Витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись. 3》 Те, що витікає, випромінюється, виділяється звідкись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- еманація — Випромінь Словник чужослів Павло Штепа
- еманація — емана́ція (від лат. emanatio – витікання) 1. Рєлігійно-філософський термін, що позначає витікання, випромінювання з божественного начала всієї різноманітності світу. 2. Радіоактивний хімічний елемент, символ Em, ат. н. 86. Словник іншомовних слів Мельничука
- еманація — ЕМАНАЦІЯ (від лат. emanatio — витікання) — поняття неоплатоністської філософської традиції, яке означає перехід від вищого і досконалого онтологічного ступеня Універсума до менш досконалих і нижчих його ступенів. Одним із найпоширеніших образів... Філософський енциклопедичний словник
- еманація — Емана́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- еманація — ЕМАНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. 1. тільки одн. Витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись. 2. Те, що витікає, випромінюється, виділяється звідкись. Словник української мови в 11 томах