натрій
Na, хіміч. елемент з атомним числом 11; сріблястий, дуже м'який метал; хіміч. активний — безпосередньо реагує, напр., з воднем, галогенами, бурхливо реагує з водою з утворенням гідроокису натрію; сполуки н. належать до іонних; н. є відновником; у природі трапляється у вигляді сполук — головним чином мінералу галіту, покладами якого є кам'яна сіль; присутній також у морській воді та як макроелемент в живих організмах; застосовують у металургії, у сплаві з калієм — для охолодження ядерних реакторів, у натрієвих лампах; широке застосування мають сполуки н.; одержаний 1807 Деві.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- натрій — на́трій іменник чоловічого роду хімічний елемент Орфографічний словник української мови
- натрій — -ю, ч. Na. Хімічний елемент, проста речовина якого – м'який, блискучий сріблястий лужний метал; легкотопкий і дуже активний; застосовується як теплоносій у ядерних реакторах, для синтезу каучуку та ін. Хлорид натрію — натрієва сіль хлористоводневої кислоти; кухонна сіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натрій — НА́ТРІЙ, ю, ч. М'який, блискучий білого кольору лужний метал, який швидко окислюється на повітрі. Натрій і кальцій належать до хімічно найактивніших металів (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- натрій — на́трій (від араб. натрун – сода) хімічний елемент, символ Na, ат. н. 11; сріблясто-білий м’який метал; на повітрі швидко окислюється. Застосовують як відновник, теплоносій тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- натрій — На́трій, -рію, -рієві, -трієм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- натрій — НА́ТРІЙ, ю, ч. М’який, блискучий білого кольору лужний метал, який швидко окислюється на повітрі. Тіло мікроба містить метали: калій, натрій, магній, кальцій, залізо та ін. (Підручник дезинф., 1953, 28); Потреба тварин у мінеральних речовинах.. Словник української мови в 11 томах