1. Універсальний словник-енциклопедія

пальник

Пристрій для утворення полум'я шляхом керованого спалювання газового пального; п. застосовуються, напр., в топках котлів, промислових печах, хіміч. лабораторіях (п. Бунзена), а також для зварювання, запаювання, різання (киснево-ацетиленові п.); плазмові п. використовують для утворення струменя плазми, найчастіше застосовують для різання. пальник

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальник — пальни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пальник — -а, ч. 1》 Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною мето; горілка (див. горілка II). 2》 Частина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пальник — ПАЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Зварювальний пальник – це прилад для змішування горючого газу з киснем і одержання постійного концентрованого газового полум'я (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. пальник — ПАЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Зварювальний пальник — це прилад для змішування горючого газу з киснем і одержання постійного концентрованого газового полум’я (Слюс. Словник української мови в 11 томах