пальник
пальни́к
-а, ч.
1》 Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною мето; горілка (див. горілка II).
2》 Частина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура.
3》 Пристрій з постійним невеличким полум'ям, що служить для підпалу основної маси газового або рідинного палива у водогрійних автоматичних котлах.
4》 Назва гноту давньої мисливської рушниці.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пальник — пальни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пальник — ПАЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Зварювальний пальник – це прилад для змішування горючого газу з киснем і одержання постійного концентрованого газового полум'я (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- пальник — Пристрій для утворення полум'я шляхом керованого спалювання газового пального; п. застосовуються, напр., в топках котлів, промислових печах, хіміч. лабораторіях (п. Бунзена), а також для зварювання, запаювання, різання (киснево-ацетиленові... Універсальний словник-енциклопедія
- пальник — ПАЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Зварювальний пальник — це прилад для змішування горючого газу з киснем і одержання постійного концентрованого газового полум’я (Слюс. Словник української мови в 11 томах