1. Універсальний словник-енциклопедія

поклад

Залягання корисних копалин у вигляді шару, обмеженого паралельними поверхнями: нижньою, т.зв. підошвою, і верхньою, т.зв. покрівлею.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поклад — По́клад: — палуба [25] Словник з творів Івана Франка
  2. Поклад — По́клад прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. поклад — див. яйце Словник синонімів Вусика
  4. поклад — I -у, ч. (мн. поклади, -ів). 1》 геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин. 2》 перен. Великий запас, зосередження чого-небудь. 3》 розм. Те саме, що послід. II -у, ч. Звичайне або зроблене з крейди, дерева і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поклад — ПО́КЛАД¹, у, ч. (мн. по́клади, ів). 1. геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин. Поклади кухонної і калійної солі в Прикарпатті мають вигляд пластів або лінз, розміщених на різній глибині (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. поклад — РОДО́ВИЩЕ (скупчення корисних копалин), ПО́КЛАД перев. мн., ЗЛО́ЖИЩЕ розм. Із рюкзака гранчасту скалку сизу бере геолога рука: — Це, знаєте, залізо. Знайшли родовище (І. Гончаренко); — Ми вивчали Синє море з погляду геологічного. Словник синонімів української мови
  7. поклад — По́клад, -ду; -лади, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поклад — ПО́КЛАД¹, у, ч. (мн. по́клади, ів). 1. геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин. Поклади кухонної і калійної солі в Прикарпатті мають вигляд пластів або лінз, розміщених на різній глибині (Геол. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. поклад — Поклад, -ду м. 1) Яйцо (натуральное или изъ мѣлу), которое кладутъ въ какомъ нибудь мѣстѣ, чтобы курица неслась въ томъ мѣстѣ. Сяде курка й без покладу. 2) Пометъ. Словник української мови Грінченка