половці
Руська назва зх. гілки кипчаків (у зх.-європ. джерелах кумани), які в XI ст. заселили степи між Волгою і Доном та Пн. Причорномор'я, витіснивши і частково асимілювавши печенігів; нападали на Русь і Візантію; у XIII ст. завойовані монголами, згодом злилися з ними у складі Золотої Орди; частина п. перейшла до Угорщини.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- половці — -ів, мн. (одн. половець, -вця, ч.; половчанка, -и, ж.). Тюркський кочовий народ, який в 11-13 ст. населяв степи між Дунаєм і Волгою, в тому числі Крим і басейн Дону та Сіверського Дінця; кумани, кипчаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- половці — ПО́ЛОВЦІ, ів, мн. (одн. по́ловець, вця, ч.; половча́нка, и, ж.). Тюркський кочовий народ, який в XI- XIII ст. населяв степи між Дунаєм і Волгою, включаючи Крим і басейн Дону та Сіверського Дінця. Київ не раз грабували й палили печеніги і половці (П. Словник української мови у 20 томах
- половці — По́ловці, -вців, -вцям (народ) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- половці — ПО́ЛОВЦІ, ів, мн. (одн. по́ловець, вця, ч.; половча́нка, и, ж.). Тюркський кочовий народ, який в XI— XIII ст. населяв степи між Дунаєм і Волгою, включаючи Крим і басейн Дону та Сіверського Дінця. Словник української мови в 11 томах