1. Універсальний словник-енциклопедія

права людини

Комплекс фундаментальних, заг. законів, що служать людині без огляду на час, місце, віровизнання, колір шкіри, походження, національність; систему охорони п. л. створено ООН; вперше п. л. визначені у Заг. декларації п. л. 1948; 1966 ООН прийняла Пакти п. л. (Пакт громадянських і політичних та Пакт економічних, суспільних і культурних прав), які покладають на держави обов'язок гарантувати право на життя, незалежність, свободу пересування, свободу сумління й віровизнання; 1950 Рада Європи ухвалила Європ. конвенцію п. л., окресливши нею обсяг охорони прав і осн. свобод.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. права людини — права людини – людські права Відповідно до російського звороту права человека вживають права людини. Але українській мові притаманніша форма людські права. У творах класиків натрапляємо на словосполучення людська постать, людське житло, людське тіло і... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. права людини — Права, які має людина як жива істота. Термін «права людини» почав відігравати важливу роль тільки в цьому столітті; у попередні часи ці права зазвичай називали «природними правами», або «правами чоловіка». Енциклопедія політичної думки
  3. права людини — ПРАВА ЛЮДИНИ — ряд основоположних морально-правових норм, що формулюють принципи відносин між індивідом та суспільством в особі інституцій влади. П.л. окреслюють сферу негативних та позитивних зобов'язань, що бере на себе правова держава. Філософський енциклопедичний словник