психологія

Наука, яка займається психічними процесами і психічними характеристиками людини, їх роллю в управлінні поведінкою людини, в регулюванні її стосунків з оточуючим світом; предмет п. по-різному визначався в історії; багато століть проблеми, які належать до п., розглядалися в межах ін. дисциплін, переважно філософії й теології (п. раціональна, філософська); з кінця XIX ст. п. розвивається як самостійна емпірична наука.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

психологія — психоло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
психологія — Наука про загальні закономірності розвитку, функціонування психіки і індивідуально-типологічні особливості її прояву, наука про загальні закономірності взаємодії людини з середовищем. англ. psychology; нім. Psychologie f=; угор. pszichológia; рос. психология. Словник із соціальної роботи
психологія — -ї, ж. 1》 Наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот. || Навчальна дисципліна (також книжка, підручник), що викладає зміст цієї науки. Великий тлумачний словник сучасної мови
психологія — ПСИХОЛО́ГІЯ, ї, ж. 1. Наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот. – Є щось загадкове і незрозуміле в цій людині. Як він може бути водночас іноді занадто принциповим, а іноді просто безпорадним, як дитина .. Словник української мови у 20 томах
психологія — психоло́гія (від психо... і ...логія) 1. Наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності (психіки) живих істот. 2. Особливості характеру, психіки. Словник іншомовних слів Мельничука
психологія — ПСИХОЛОГІЯ (від грецьк. ψυχή — душа; λογοζ — вчення) — наука про становлення, розвиток, закономірності психіки людини та тварин. До серед. XIX ст. П. була структурною частиною філософії і розвивалась у її межах. Упродовж століть явища, що їх вивчала... Філософський енциклопедичний словник
психологія — Психоло́гія, -гії, -гією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)