1. Універсальний словник-енциклопедія

синтаксис

1. притаманні певній мові засоби та правила створення мовних одиниць; 2. розділ граматики, що вивчає мовотворчі процеси: поєднуваність і порядок розташування слів всередині речення, загальні властивості речення і судження як частини тексту.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синтаксис — си́нтаксис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синтаксис — [синтаксиес] -су, м. (на) -с'і Орфоепічний словник української мови
  3. синтаксис — -у, ч. 1》 Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. 2》 Будова речення й словосполучення та способи поєднання слів у реченні й словосполученні, властиві тій чи іншій мові, певному авторові, твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синтаксис — СИ́НТАКСИС, у, ч. 1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. До складу граматики належить морфологія – вчення про будову слів та їх парадигми – і синтаксис... Словник української мови у 20 томах
  5. синтаксис — си́нтаксис (грец. σύνταξις – побудова, зв’язок, з’єднання) розділ граматики, що вивчає правила поєднання слів у речення в певній мові. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. синтаксис — СИ́НТАКСИС, у, ч. 1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові... Словник української мови в 11 томах