скло

Матеріал, який утворюється внаслідок такого переохолодження розплавлених неорганічних компонентів, що вони не кристалізуються; сировина для с., гол. чином, кварцовий пісок, а також польові шпати, бура, сода і, залежно від типу с., окиси різних металів; с. погано проводить тепло і електричний струм, крихке, стійке до дії кислот (крім фтористоводневої або плавикової); скляні вироби застосовують у будівництві, хіміч., харчовій, фармацевтичній промисловості, у побуті, для частин оптичних інструментів і як художні вироби.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скло — скло іменник середнього роду * Але: два, три, чотири скла Орфографічний словник української мови
  2. скло — (у вікні) шибка; ЗБ. <�скляний> посуд, скляні вироби; (вищої якости) кришталь; скельце. Словник синонімів Караванського
  3. скло — [скло] скла, м. (y) склі, мн. стекла, стекол два скла Орфоепічний словник української мови
  4. скло — -а, с. 1》 Прозора речовина, яку одержують плавленням і хімічною обробкою кварцового піску з деякими іншими домішками. Неорганічне скло — твердий, аморфний, звичайно прозорий матеріал, що утворюється при остиганні мінерального розплаву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скло — хохл. (стекло) шкло шкло, (вікна) шиба, шибка, (збільшув.) сочка, сочечка, (окулярів) цікельце Словник чужослів Павло Штепа
  6. скло — СКЛО, а, с. 1. Прозора речовина, яку одержують плавленням і хімічною обробкою кварцового піску з деякими іншими домішками. У країні поряд із значним зростанням виробництва основних будівельних матеріалів – цементу... Словник української мови у 20 томах
  7. скло — (-а) с.; нарк. Ампула з наркотиками. БСРЖ, 565; ПСУМС, 64. Словник жарґонної лексики української мови
  8. скло — як скло. Бездоганний у моральному відношенні. Було п’є (Нечипір) ніч, гуляє, з парубками бурлакує, а удень як скло перед хазяїном (Г. Квітка-Основ’яненко); (Данченко:) І знов я тепер стою перед громадою чистий, як скло (Б. Грінченко). Фразеологічний словник української мови
  9. скло — Скло, -ла, -лу і -ло́ві; сте́кла, сте́кол і скла, скел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. скло — СКЛО, а, с. 1. Прозора речовина, яку одержують плавленням і хімічною обробкою кварцового піску з деякими іншими домішками. В республіці поряд із значним зростанням виробництва основних будівельних матеріалів — цементу... Словник української мови в 11 томах
  11. скло — Скло, -ла с. Стекло. Словник української мови Грінченка