читальня

Сільська культурно-освітня установа, найнижча ланка укр. просвітніх організацій; перша ч. заснована в м. Коломия у 1848 під час революції в Австр. імперії; масово відкривалися в Галичині з 1876 на підставі відповідного закону (найчастіше під назвою Руська читальня); утримували допомогові каси, драматичні гуртки, хори, бібліотеки спільного користування; з 1890-х діяли як осередки галицьких культурно-просвітніх товариств (Просвіта, Общество імені Качковського); згуртовували селянські маси, сприяли формуванню національної свідомості, залучали укр. населення до національно-визвольного руху; з 1905-07 відкривалися у селах Наддніпрянської України як осередки Просвіти; із встановленням рад. влади заборонені; новостворені культурно-освітні центри діяли під назвою хата-читальня.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. читальня — ЧИТА́ЛЬНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення в бібліотеці, клубі і т. ін., де відвідувачі читають, працюють над книгами. Читальню будували на громадській толоці, над річкою, близько дороги (Л. Мартович); Від напливу людей у читальні не зачинялися двері (С. Словник української мови у 20 томах
  2. читальня — чита́льня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. читальня — -і, ж. Спеціальне приміщення в бібліотеці, клубі і т. ін., де відвідувачі читають книги, працюють з ними. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. читальня — Чита́льня, -ні, -нею; -та́льні, -та́лень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. читальня — ЧИТА́ЛЬНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення в бібліотеці, клубі і т. ін., де відвідувачі читають, працюють над книгами. Читальню будували на громадській толоці, над річкою, близько дороги (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах