яничари
Добірна турец. регулярна піхота в XIV-XIX ст., створена султаном Мурадом I; комплектували із християнських бранців, пізніше — шляхом насильницького набору хлопчиків із християнського населення Османської імперії; заборонено одружуватись; спільне проживання та харчування; чисельність корпусу до 40 тис. осіб, командувач — ага; участь у завойовницьких походах Туреччини, гарнізонна служба на Балканах і в араб. країнах; від XVI ст. основа султанської армії; у період найбільшої впливовості налічували бл. 40 тис. солдатів; з кін. XVI ст. почали втручатися у державні справи, здійснювати перевороти; вбили султана Османа II; 1826 підняли повстання проти військових реформ Махмуда II; заколот було придушено, корпус ліквідовано; в укр. романтичній традиції склався символ-стереотип: я. — зрадники вітчизни задля переваг, які надає служба чужинській імперії.
Значення в інших словниках
- яничари — Янича́ри: — регулярна піхота в султанській Туреччині, що сформувалася у XIV ст. з військовополонених, а пізніше (з XV ст.) з юнаків-християн, навернених у мусульманство [43] Словник з творів Івана Франка
- яничари — Ів, мн. (одн. яничар, -а). 1. У султанській Туреччині – солдати регулярної армії, створеної в XIV ст. Спочатку комплектувалися з юнаків, які потрапили в рабство, пізніше... Літературне слововживання
- яничари — яничари, єничари відбірне привілейоване турецьке піше військо, утворене турецьким султаном Урханом у XIV столітті і скасоване Мухмудом II у 1826 році Словник застарілих та маловживаних слів