Головнокомандувач

Значення в інших словниках

1. головнокомандувач — головнокома́ндувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. головнокомандувач — -а, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частину збройних сил на певному напрямі воєнних дій. Верховний головнокомандувач — начальник усіх збройних сил держави під час війни. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. головнокомандувач — ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧ, а, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частини збройних сил на певному напрямі воєнних дій; головнокомандуючий. Словник української мови у 20 томах
4. головнокомандувач — ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що головнокома́ндуючий. Вони шукали князя Януша і завжди потрапляли до сотника, що оберігав спокій головнокомандувача (Ле, Наливайко, 1957, 49). Словник української мови в 11 томах