Коран

Значення в інших словниках

1. Коран — Кора́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. Коран — Біблія (мохамеданська) Словник чужослів Павло Штепа
3. коран — КОРА́Н, у, ч. (з великої літери). Головна священна книга ісламу, що містить зібрання проповідей, виголошених засновником ісламу Мухамедом, а також релігійні, правові й обрядові приписи мусульманської релігії. Він .. Словник української мови у 20 томах
4. КОРАН — • КОРАН (араб. кур'ан, букв. — читання) - священна книга мусульман і перша писемна пам'ятка араб. л-ри; збірка проповідей, обряд. і юрид. Українська літературна енциклопедія
5. коран — кора́н (араб. кур’ан, букв. – читання) «священна книга» мусульман; збірник релігійних догм, міфів та правових положень ісламу. Словник іншомовних слів Мельничука
6. Коран — (Кур'ан, дослівно читання) священна книга мусульман, збірник правових положень, а також моральних наказів ісламу, об'явлених Аллагом Мугаммадові; відредагований у VII cт.; ділиться на 114 сур (розділів); визнаний шедевр араб. літератури; рос. Універсальний словник-енциклопедія
7. коран — КОРАН (араб. — "те, що читають") — священна книга мусульман. Вважається, що К. існує одвічно, зберігається в Аллаха, який передав його у вигляді одкровення Мухаммеду. Філософський енциклопедичний словник
8. Коран — Кора́н, -ну, в -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. коран — КОРА́Н, у, ч. Книга, що містить виклад догм і положень мусульманської релігії. Він.. у богомільнім настрої довбав з корану святі слова (Коцюб., II, 1955, 125); Священний коран.. кілька віків зберігався в самаркандській мечеті (Ле, Міжгір’я, 1953, 61). Словник української мови в 11 томах