1. Філософський енциклопедичний словник

коран

КОРАН (араб. — "те, що читають") — священна книга мусульман. Вважається, що К. існує одвічно, зберігається в Аллаха, який передав його у вигляді одкровення Мухаммеду. К. ділиться на 114 розділів, які називаються сурами, кожна сура ділиться на аяти — фрази чи фрагменти фрази. Мухаммед одержав перше Боже одкровення в місяці рамадан, тому рамадан був вибраний місяцем посту. К. містить настанови, повчання, правила, заборони, накази культового, етичного, юридичного, господарського характеру. К. як джерело віровчення доповнюється іншим, не менш важливим для мусульман джерелом — суною, зафіксованою в хадисах, або переказах про пророка та його учнів. К. є цінною історичною і літературною пам'яткою ранньосередньовічної епохи історії арабів. Він навчає кожну людину відповідальності перед Богом, що повинно забезпечити виправлення існуючих у суспільстві недоліків і несправедливостей.

В.Лубський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Коран — Кора́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. Коран — Біблія (мохамеданська) Словник чужослів Павло Штепа
  3. Коран — -у, ч. Священна книга, що містить виклад догм і положень мусульманської релігії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коран — КОРА́Н, у, ч. (з великої літери). Головна священна книга ісламу, що містить зібрання проповідей, виголошених засновником ісламу Мухамедом, а також релігійні, правові й обрядові приписи мусульманської релігії. Він .. Словник української мови у 20 томах
  5. КОРАН — • КОРАН (араб. кур'ан, букв. — читання) - священна книга мусульман і перша писемна пам'ятка араб. л-ри; збірка проповідей, обряд. і юрид. Українська літературна енциклопедія
  6. коран — кора́н (араб. кур’ан, букв. – читання) «священна книга» мусульман; збірник релігійних догм, міфів та правових положень ісламу. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. Коран — (Кур'ан, дослівно читання) священна книга мусульман, збірник правових положень, а також моральних наказів ісламу, об'явлених Аллагом Мугаммадові; відредагований у VII cт.; ділиться на 114 сур (розділів); визнаний шедевр араб. літератури; рос. Універсальний словник-енциклопедія
  8. Коран — Кора́н, -ну, в -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. коран — КОРА́Н, у, ч. Книга, що містить виклад догм і положень мусульманської релігії. Він.. у богомільнім настрої довбав з корану святі слова (Коцюб., II, 1955, 125); Священний коран.. кілька віків зберігався в самаркандській мечеті (Ле, Міжгір’я, 1953, 61). Словник української мови в 11 томах