бандаж

Значення в інших словниках

1. бандаж — банда́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. бандаж — Пов'язка, опаска, перев'язка; (на колесах) обід, обруч, шина. Словник синонімів Караванського
3. бандаж — Завій, завитка, див. пов'язка Словник чужослів Павло Штепа
4. бандаж — [бандаж] -ажа, ор. -ажем, м. (на) -аж'і, р. мн. -аж'іў Орфоепічний словник української мови
5. бандаж — БАНДА́Ж, а́, ч., спец. 1. Хірургічний пояс чи еластична пов'язка для підтримання в нормальному положенні частин тіла. Незабаром мені мають робити гіпсовий бандаж, і маю в ньому пробути місяць (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
6. бандаж — ба́ндаж мед. пов'язка; бинт (ст): Тепер жив у якоїсь жінки. Лежав. Голову мав обвинену бандажем, і тільки одне око світилося гарячковим вогнем, бігаючи неспокійно по кімнаті (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. бандаж — банда́ж (франц. bandage – пов’язка, від bande – пов’язка, стрічка) 1. мед. Еластична пов’язка для підтримування певного органа. 2. тех. Металеве кільце (пояс, обід), яке надівають на частини машин для зміцнення їх або подовження строку служби. Словник іншомовних слів Мельничука
8. бандаж — Банда́ж, -жа́, -же́ві, -же́м; -дажі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. бандаж — БАНДА́Ж, а, ч. 1. Хірургічний пояс чи пов’язка для підтримання в нормальному положенні яких-небудь органів або частин тіла. Незабаром мені мають робити гіпсовий бандаж, і маю в ньому пробути місяць (Л. Укр., V, 1956, 34); // Взагалі пов’язка. Словник української мови в 11 томах
10. бандаж — Бандаж, -жа м. 1) Чорная лента, употребляемая для повязки башмаковъ. Шейк. 2) Бинтъ. Шейк. Словник української мови Грінченка