благовірний
благові́рний
-ного, ч., жарт.
Чоловік.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благовірний — благові́рний іменник чоловічого роду, істота жарт. Орфографічний словник української мови
- благовірний — Вірний Словник чужослів Павло Штепа
- благовірний — БЛАГОВІ́РНИЙ¹, а, е. 1. Православний святий з монархів, які прославляються церквою за праведне життя. Благовірні князі Борис і Гліб були першими канонізованими святими землі Руської (з церк. літ.). 2. Те саме, що побо́жний. Словник української мови у 20 томах
- благовірний — див. Добрий; чоловік Словник синонімів Вусика
- благовірний — ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо). Словник синонімів української мови
- благовірний — БЛАГОВІ́РНИЙ, ного, ч., жарт. Чоловік. — Оце я одна сиділа-сиділа, дожидала-дожидала свого благовірного (Мирний, III, 1954, 158); — Ганна Іванівна нежить піймала, а її благовірний впав у розпач (Шовк., Інженери, 1956, 58). Словник української мови в 11 томах
- благовірний — Благовірний, -а, -е Благовѣрный. Прийди, слуго благовірний. Чуб. І. 177. Словник української мови Грінченка