1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бовкун

бовку́н

-а, ч.

1》 діал. Віл, якого використовують у роботі без пари.

2》 зневажл. Про відлюдкувату, мовчазну, похмуру людину.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бовкун — бовку́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бовкун — БОВКУ́Н, а́, ч. 1. діал. Віл, якого використовують у роботі без пари. Їде чоловік бовкуном (Сл. Гр.); І будеш в плузі походжати, До броваря дрова таскати, А може, підеш бовкуном (І. Котляревський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  3. бовкун — див. балакучий; відлюдкуватий; одинокий Словник синонімів Вусика
  4. бовкун — БОВКУ́Н, а́, ч. 1. діал. Віл, якого використовують у роботі без пари. Їде чоловік бовкуном (Сл. Гр.); *У порівн. — Я б свого [пана] зараз, як бовкуна, запріг у санчата — та по дрова (Мирний, II, 1954, 66). 2. зневажл. Словник української мови в 11 томах