1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бунчужний

бунчу́жний

-ного, ч., іст.

Виборна особа, що мала один з найвищих військових чинів в Україні в 16-18 ст., – охоронник бунчука і командир частини козацького війська.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунчужний — бунчу́жний іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бунчужний — БУНЧУ́ЖНИЙ, рідко БУНЧУ́ЧНИЙ, ного, ч., іст. Виборна особа, яка мала один із найвищих військових чинів в Україні у XVIІ–XVIII ст. – охоронець бунчука і командир частини козацького війська. Словник української мови у 20 томах
  3. бунчужний — Бунчу́жний, -ного; -чу́жні, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бунчужний — БУНЧУ́ЖНИЙ, ного, ч., іст. Виборна особа, що мала один з найвищих військових чинів на Україні в XVI-XVIII ст., — охоронник бунчука і командир частини козацького війська. Словник української мови в 11 томах
  5. бунчужний — Бунчужний, -ного м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5. Словник української мови Грінченка