бурливий
бурли́вий
-а, -е.
1》 Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.).
2》 перен. Неспокійний, невгамовний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бурливий — бурли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- бурливий — див. бурний Словник чужослів Павло Штепа
- бурливий — БУРЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.). Перед ним .. розгорнулась горяна місцина.., як .. велетенські хвилі бурливого моря (І. Нечуй-Левицький). 2. перен. Неспокійний, невгамовний. Словник української мови у 20 томах
- бурливий — див. запальний; сильний Словник синонімів Вусика
- бурливий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови
- бурливий — БУРЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.). Перед ним.. розгорнулась горяна місцина.., як.. велетенські хвилі бурливого моря (Н.-Лев., IV, 1956, 170). 2. перен. Неспокійний, невгамовний. Словник української мови в 11 томах
- бурливий — Бурливий, -а, -е Бурливый, бурный. Сказав: о жизнь! бурливе море, хто цілий на тобі оставсь? Котл. Словник української мови Грінченка