бурмистер

Значення в інших словниках

1. бурмистер — бурми́стер іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. бурмистер — БУРМИ́СТЕР, тра, ч., іст. Те саме, що бургомі́стр 1, 2. – А от як, – каже сотник Юско. – Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну; аж чує, що князь у Зінькові (П. Словник української мови у 20 томах
3. бурмистер — бурми́стер (польс. burmistrz, від нім. Burgermeister – бургомістр) в царській Росії 18 – 1-ї половини 19 ст. виборний керівник міського самоврядування (бурмистерської ізби); в кінці 18 – 1-й половині 19 ст. управитель поміщицького маєтку або призначений поміщиком староста. Словник іншомовних слів Мельничука
4. бурмистер — БУРМИ́СТЕР, тра, ч., іст., розм. Те саме, що бурмі́стр. Словник української мови в 11 томах
5. бурмистер — Бурмистер, -стра м. Бургомистръ. К. ЧР. 225. Словник української мови Грінченка