1. Великий тлумачний словник сучасної мови

біліти

білі́ти

-ію, -ієш, недок.

1》 Ставати, робитися білим, світлим, ясним.

|| Ставати, робитися блідим; бліднути.

2》 Вирізнятися білим кольором; виднітися (про що-небудь біле).

|| Світитися білим відблиском.

|| Цвісти білим, світлим цвітом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біліти — білі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. біліти — БІЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися білим, світлим, ясним. Біліє місяць; люди сплять (Т. Шевченко); А день біліє та біліє (Марко Вовчок); // Ставати, робитися блідим; бліднути. Словник української мови у 20 томах
  3. біліти — БЛІ́ДНУТИ (про обличчя — втрачати рум'янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. — Д... Словник синонімів української мови
  4. біліти — Білі́ти, -лі́ю, -лі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. біліти — БІЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися білим, світлим, ясним. Біліє місяць; люди сплять (Шевч., І, 1951, 97); А день біліє та біліє (Вовчок, VI, 1956, 230); // Ставати, робитися блідим; бліднути. Словник української мови в 11 томах
  6. біліти — Біліти, -лію, -єш гл. Бѣлѣть, бѣлѣться. Лечу, лечу, а вітер віс, передо мною сніг біліє. Шевч. На синові явір зеленіє, на невісточці береза біліє. Чуб. V. 712. Словник української мови Грінченка