валок

вало́к

I -лка, ч., с. г.

Зменш. до вал I 2).

II -лка, ч.

Частина граблів, борони, на якій закріплено зубці.

III -лка, ч.

Те саме, що качалка.

IV -лка, ч., тех.

Зменш. до вал III.

V -лка, ч., тех.

Те саме, що циліндр.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валок — вало́к 1 іменник чоловічого роду насип вало́к 2 іменник чоловічого роду частина граблів вало́к 3 іменник чоловічого роду качалка вало́к 4 іменник чоловічого роду деталь машини Орфографічний словник української мови
  2. валок — ВАЛОК – ВАЛЬОК Валок, -лка. Маленький вал; деталь інструмента, механізму, машини: згрібати сіно у валки, валок граблів, валок компресора. Вальок, -лька. Грудка мокрої, переважно замішаної з соломою глини для обмазування стін або спорудження глиняних будівель. Літературне слововживання
  3. валок — ВАЛО́К¹, лка́, ч. 1. Зменш. до вал¹ 2. [Денис:] Гляди, перевертай траву щоразу та підбивай вгору, і валок не крутий клади (М. Кропивницький); Ти цілий день в густі валки гребла Напоєне вином і медом сіно (М. Словник української мови у 20 томах
  4. валок — вало́к 1. валик, качалка (ст) 2. кул. кондитерський виріб із тіста із солодкою начинкою; рулет (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. валок — КАЧА́ЛКА (кругла палиця для розкачування тіста, вигладжування, вирівнювання білизни тощо), ВАЛО́К, МА́ГЕЛЬ (МА́ГІЛЬ) діал. Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Яновський); Тісто розкачують валком (Словник... Словник синонімів української мови
  6. валок — Вало́к, валка́; -лки́, -лкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. валок — ВАЛО́К¹, лка́, ч., с. г. Зменш. до вал¹ 2. [Денис:] Гляди, перевертай траву щоразу, та підбивай вгору, і валок не крутий клади (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. валок — Валок, -лка м. 1) ум. отъ вал. 2) Часть граблей, на которой укрѣплены зубья. Шух. І. 166. 3) Брусъ бороны, въ который вставлены зубья. Чуб. VII. 401. 4) Часть ткацкаго снаряда шпурів. МУЕ. ІІІ. 21. 5) Часть друлівника. Шух. І. 277. 6) Часть мотовила. Шух. Словник української мови Грінченка