1. Великий тлумачний словник сучасної мови

верескливий

верескли́вий

-а, -е.

1》 Високий, різкий, пронизливий (про голос, звук).

2》 Який верещить.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верескливий — верескли́вий: визгливый [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. верескливий — верескли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. верескливий — ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Високий, різкий, пронизливий (про голос, звук). – І-гі-гі-і! – почулося знизу в відповідь тонке, верескливе гукання, й незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат (М. Словник української мови у 20 томах
  4. верескливий — див. крикливий Словник синонімів Вусика
  5. верескливий — КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. Словник синонімів української мови
  6. верескливий — Верескли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. верескливий — ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Високий, різкий, пронизливий (про голос, звук). — І-гі-гі-і! — почулося знизу в відповідь тонке, верескливе гукання, й незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 236); — Стояки тріснули... Словник української мови в 11 томах
  8. верескливий — Верескливий, -а, -е Крикливый. Желех. Левч. 62. Словник української мови Грінченка