верхняк

верхня́к

-а, ч.

1》 Верхнє жорно у млині.

2》 Верхня частина гончарського круга, на якій формують посуд.

3》 Верхній шар ґрунту і т. ін.

4》 Дека в струнному музичному інструменті (кобзі та ін.).

5》 діал. Металева кришка люльки.

6》 Взагалі верхня частина чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верхняк — верхняк (81)—верхня дошка стола; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. верхняк — верхня́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. верхняк — Верхняк — beam, capping top — *Kappe — елемент кріплення гірничих виробок, що розташовується біля покрівлі виробки і являє собою прямолінійну або криволінійну балку, яка працює переважно на згин. Призначення... Гірничий енциклопедичний словник
  4. верхняк — ВЕРХНЯ́К, а́, ч. 1. Верхнє жорно у млині. У відкритих жорнах верхній камінь (верхняк) був майже зовсім або наполовину оголений (з наук. літ.). 2. Верхня частина гончарного круга, на якій формують посуд. Словник української мови у 20 томах
  5. верхняк — Верхній диск ножного гончарного круга, на якому гончар вручну формує кераміку. Універсальний словник-енциклопедія
  6. верхняк — ВЕРХНЯ́К, а́, ч. 1. Верхнє жорно у млині. 2. Верхня частина гончарського круга, на якій формують посуд. Звичною рукою обмацував [Мамай] начиння: верхняк і спідняк, веретено і п’ятку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328). 3. Верхній шар грунту, скирти і... Словник української мови в 11 томах
  7. верхняк — Верхняк, -ка м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (см. круг). Вас. 179. Шух. І. 260 — 262. 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). КС. 1882. VIII. 282; 1892. ІІІ. 382. Словник української мови Грінченка