вершій
верші́й
-я, ч.
Робітник, що укладає верх стогу, скирти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вершій — верші́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вершій — ВЕРШІ́Й, я́, ч., рідко. Робітник, що укладає верх стогу, скирти, копиці. Вершія нема на оцей стіг (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
- вершій — ВЕРШІ́Й, я́, ч. Робітник, що укладав верх стогу, скирти. Вершія нема на оцей стіг (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- вершій — Вершій, -шія м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у. Словник української мови Грінченка