1. Великий тлумачний словник сучасної мови

видавлювати

вида́влювати

-юю, -юєш, недок., видавити, -влю, -виш; мн. видавлять; док., перех.

1》 Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що-небудь (перев. рідину).

|| Стискуючи що-небудь, звільняти від якоїсь рідини і т. ін.

2》 Давлячи, натискуючи, вибивати, виламувати що-небудь.

3》 перен. Через силу, примушуючи себе, говорити що-небудь або виявляти якісь почуття.

|| з кого. Примушуючи, спонукаючи кого-небудь до чогось, одержувати щось. Видавлювати сльози.

4》 Натискуючи, робити заглибину на (в) чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видавлювати — вида́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. видавлювати — Вичавлювати, вигнічувати, витискати, видушувати, (олію) вибивати. Словник синонімів Караванського
  3. видавлювати — ВИДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДАВИТИ, влю, виш; мн. ви́давлять; док. 1. що. Натискуючи, видобувати що-небудь. Танцював на учтах довкола столу з бочкою пива на плечах. Видавлював у жмені олію з горіхів (П. Словник української мови у 20 томах
  4. видавлювати — див. витискувати; давити Словник синонімів Вусика
  5. видавлювати — вида́влювати / ви́давити (з оче́й) сльо́зи (сльозу́) перев. з кого. Зворушуючи, впливаючи на почуття або вражаючи чимсь, доводити кого-небудь до плачу. Ніжні звуки (музики) млосно стискували серце, видавлювали з очей сльози (Ю. Фразеологічний словник української мови
  6. видавлювати — ВИДУ́ШУВАТИ (тиснучи що-небудь, видаляти назовні, видобувати — перев. рідину); ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ, ВИЧА́ВЛЮВАТИ, ВИГНІ́ЧУВАТИ, ВИЖИМА́ТИ рідко. — Док.: ви́душити, ви́давити, ви́тиснути, ви́чавити, ви́гнітити, ви́жати. Словник синонімів української мови
  7. видавлювати — ВИДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДАВИТИ, влю, виш; мн. ви́давлять; док., перех. 1. Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що-небудь (перев. рідину). Словник української мови в 11 томах
  8. видавлювати — Видавлювати, -люю, -єш сов. в. видавити, -влю, -виш, гл. 1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29. 2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив. Рудч. Ск. II. 12. 3) Оттискивать, оттиснуть. Словник української мови Грінченка