видавлювати

ВИДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДАВИТИ, влю, виш; мн. ви́давлять; док., перех.

1. Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що-небудь (перев. рідину).

Журавлину перебирають і промивають, кладуть у каструлю, видавлюють сік, а вижимки заливають водою, дають добре прокипіти (Укр. страви, 1957, 279);

// Стискуючи що-небудь, звільняти від якоїсь рідини і т. ін.

Угри свої Риндін старанно видавлював перед люстерком кожної вільної хвилини, але вони від того не сходили (Донч., II, 1956, 116);

— Треба скинути й сорочку, — хай болячки всі на виду. Якусь, може, треба йодом припекти, якусь, може, проколоти та видавити (Головко, II, 1957, 73).

2. Давлячи, натискуючи, вибивати, виламувати що-небудь.

Раптом тріснуло скло, і скалки посипалися геть на колію. — Хто це зробив? Штраф! Знову видавили вікно! — гукала кондукторша (Автом., Щастя.., 1959, 35).

3. перен. Через силу, примушуючи себе, говорити що-небудь або виявляти якісь почуття.

— А ти, Ежен, на другий раз не переривай мені, як я хочу що говорити.., — сказав попередній бесідник, опершися о стіл і видавлюючи кислий усміх (Фр., І, 1955, 319);

Степура важко видавлює з себе товстими, ніби обвареними губами: — Бомбили вночі Київ, Севастополь і ще якісь міста… (Гончар, Людина.., 1960, 8);

— Хи, — Юхрим за звичкою видавив з себе подобу сміху, але ні один мускул не ворухнувся на його побабченому обличчі (Стельмах, Хліб.., 1959, 347);

// з кого. Примушуючи, спонукаючи кого-небудь до чогось, одержувати щось.

Одному залегко правитись віршем, а другому — хоч дави його! — а вірша з його не видавиш (Мирний, V, 1955, 377);

Недарма кажуть, що з Данила Мармури слова не видавиш (Чорн., Визвол. земля, 1950, 55).

Вида́влювати (ви́давити) сльо́зи (сльозу́) — викликати сльози.

— Та й кріпка ж яка [горілка], аж сльози видавила! — додав старий, утираючи рукавом очі (Мирний, IV, 1955, 49);

Біль і образа видавили в мене сльозу (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 32).

4. Натискуючи, робити заглибину на (в) чому-небудь.

Білий комір сорочки визирав із френча, видавлював на шиї червону смужку (Тют., Вир, 1964, 407).